Гастрономічний фотореалізм

Італійська художниця з поетичним ім'ям Весна Барсіч народилася в Мілані. У своїх високо деталізованих, фотореалістичних картинах вона як данина традиції використовує полотно і масло.

З самого дитинства вона незмінно присвячувала більшу частину часу живопису взагалі і малювання олійними фарбами, створюючи майже інтимні стосунки зі своїми роботами в пошуках форми і кольору.

Її інтерес і потреба бачити деталі стали більш сильними по відношенню до будь-якого виду образотворчого мистецтва будь-якого часу, будь то написана у XV столітті картина, або полотно роботи сучасника, або майже фотографічні зображення упакованих яблук.

Головною темою цієї незвичайної серії вона обрала фрукти, запаковані у вакуумні пакети. В результаті вийшли незвичайні натюрморти, в яких чітко простежується зв'язок з сучасним стилем споживання.

Весна вміло зіштовхує на полотні цифрову обробку, свій багатогранний експериментальний досвід, різні описові форми. І в підсумку її картини викликають бажання негайно схопити фрукт з полотна, розпакувати і з'їсти.

Фотореалисты майже завжди використовують камеру та фотографію для збору інформації. Потім за допомогою механічних і електромеханічних засобів художники переносять інформацію на полотно – така техніка дозволяє перетворити картину в фотографічний знімок.

Важко собі уявити, що ці картини створюються фарбами і пензлем. Вони настільки реальні, ніби тільки що їх зняли на саму професійну камеру.

Першим художником-фотореалистом був Роберт Бештле. У 1963 році Бештле зобразив себе і свою сім'ю на тлі автомобіля, а через якийсь час він створив свою першу картину на основі саме цього знімка. Тим більше, на початку 70-х років поп-арт став сходити нанівець і тодішнім кураторам американських галерей було вигідно виставляти роботи художників з новомодних течій.