У стародавні часи наші предки дуже шанували ці гриби і завжди відправляли їх на засолку - це були недоторканні запаси на зиму. Грузді подавалися дорогим гостям і ставилися в центрі столу.

Свою назву груздь отримав за свій зовнішній вигляд, деяку огрядність і масивність. Вважається, що за калорійністю грузді навіть перевершують м'ясо, однак, у західних країнах його взагалі чомусь вважають неїстівним продуктом. Більш того, в деяких містах про нього взагалі нічого не знають.

На нашій кухні грузді відносяться до розряду умовно-їстівних грибів. Це формулювання означає, що вони придатні в їжу тільки після певної обробки. Така обережність по відношенню до груздям пов'язана з тим, що вони здатні виділяти дуже їдкий сік, який необхідно прибирати з грибів з допомогою відварювання, маринування, вимочування, соління. Слід знати, що воду після відварювання груздів використовувати заборонено, її необхідно вилити.

Найзручніше грузді маринувати, оскільки в такому вигляді вони зберігаються набагато легше, ніж засолені. Мариновані гриби дозволяється зберігати в скляній закритій банці, а для засолених грибів потрібна бочка і строго певна температура. Після засолювання грузді набувають блакитнуватий колір, стають м'ясистими, соковитими і ароматними.